І закономірностей 




Скачать 85.24 Kb.
PDF просмотр
НазваниеІ закономірностей 
Дата конвертации04.10.2012
Размер85.24 Kb.
ТипЗакон
УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА 
програма зовнішнього незалежного оцінювання 2009 року 
 
Пояснювальна записка 
 
Програму зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури 2009 року (далі – програма ЗНО) 
розроблено з урахуванням чинних програм з української мови для 5–11 класів (лист Міністерства освіти і науки України 
№ 1/11-3580 від 22.08.2001 р.)  і  чинних  програм  з  української  літератури  для 5–11 класів:  за  загальною  редакцією 
Р. Мовчан (лист № 1/11-2444 від 23.07.2002 р.) і О. Бандури, Н. Волошиної (лист № 1/11-3580 від 22.08.2001 р.). 
Зважаючи  на  варіативність  програм  з  української  літератури  для  загальноосвітніх  навчальних  закладів,  до 
програми  ЗНО  внесено  персоналії  письменників  і  художні  твори,  вивчення  яких  передбачено  всіма  чинними 
програмами і відображено в усіх підручниках, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.  
 
Матеріал  програми  ЗНО  розподілено  за  такими  розділами: «Українська  мова» («Фонетика.  Графіка», 
«Лексикологія.  Фразеологія», «Будова  слова.  Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис»,  «Стилістика», «Орфоепія», 
«Орфографія»,  «Розвиток  мовлення»)  та  «Українська  література» («Усна  народна  творчість», «Давня  українська 
література», «Література  кінця  ХVIII – початку  ХХ  ст.», «Література  ХХ  ст.», «Творчість  українських  письменників-
емігрантів», «Сучасний літературний процес»). 
 
 
Українська мова 
 
Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
1. Фонетика. Графіка 
Фонетика  як  розділ  мовознавчої  науки  про  Визначати  в  словах  голосні,  тверді  і  м’які, 
звуковий  склад  мови.  Голосні  й  приголосні  дзвінкі  й  глухі  приголосні,  ненаголошені  й 
звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.  наголошені  голосні;  ділити  слово  на  склади; 
Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт.  визначати  звукове  значення  букв  у  слові. 
Співвідношення звуків і букв. Звукове значення  Визначати 
місце 
букв 
в 
алфавіті, 
букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос,  розташовувати 
слова 
за 
алфавітом; 
наголошені 
й 
ненаголошені 
склади.  розпізнавати  явища  уподібнення  приголосних 
Уподібнення  приголосних  звуків.  Спрощення  в  звуків,  спрощення  в  групах  приголосних, 
групах  приголосних.  Найпоширеніші  випадки  основні  випадки  чергування  голосних  і 

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
чергування  голосних  і  приголосних  звуків.  приголосних звуків, чергування у-в, і-й  
Основні випадки чергування у-в, і-й  
2. Лексикологія. 
Лексикологія  як  учення  про  слово.  Ознаки  Пояснювати  лексичні  значення  слів;  добирати 
Фразеологія 
слова  як  мовної  одиниці.  Лексичне  значення  до 
слів 
синоніми 
й 
антоніми 
та 
слова.  Багатозначні  й  однозначні  слова.  Пряме  використовувати  їх  у  мовленні;  вживати  слова 
та  переносне  значення  слова.  Омоніми.  в  переносному  значенні.  Знаходити  в  тексті  й 
Синоніми.  Антоніми.  Лексика  української  мови  доречно  використовувати  в  мовленні  вивчені 
за  походженням.  Власне  українська  лексика.  групи 
слів; 
пояснювати 
значення 
Лексичні 
запозичення 
з 
інших 
мов.  фразеологізмів,  приказок,  прислів’їв,  крилатих 
Загальновживані  слова.  Професійна,  діалектна,  висловів,  правильно й комунікативно доцільно 
розмовна лексика. Терміни. Лексика української  використовувати їх у мовленні  
мови  з  погляду  активного  й  пасивного 
вживання.  Застарілі  й  нові  слова  (неологізми). 
Нейтральна  й  емоційно  забарвлена  лексика. 
Поняття  про  стійкі  сполуки  слів  і  вирази. 
Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми. 
3. Будова слова. 
Будова  слова.  Основа  слова  й  закінчення.  Відділяти 
закінчення 
слів 
від 
основи, 
Словотвір 
Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс,  членувати  основу  на  значущі  частини, 
закінчення.  Словотвір.  Твірні  основи  при  добирати  спільнокореневі  слова,  слова  з 
словотворенні.  Основа  похідна  й  непохідна.  однаковими 
префіксами 
й 
суфіксами; 
Основні  способи  словотворення  в  українській  розрізняти  форми  слова  й  спільнокореневі 
мові: 
префіксальний, 
префіксально- слова,  правильно  вживати  їх  у  мовленні; 
суфіксальний,  суфіксальний,  безсуфіксальний,  визначати спосіб творення слів  
складання  слів  або  основ,  перехід  з  однієї 
частини мови в іншу. Складні слова. Способи їх 
творення.  Сполучні  голосні  [о], [е]  у  складних 
словах  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
4. Морфологія. 
Морфологія  як  розділ  мовознавчої  науки  про  Розпізнавати  іменники,  визначати  їх  загальне 
4.1. Іменник 
частини  мови.  Іменник  як  частина  мови:  значення,  морфологічні  ознаки,  синтаксичну 
значення,  морфологічні  ознаки,  синтаксична  роль,  належність  іменників  до  певної  групи  за 
роль. Іменники власні та загальні, істоти й неіс- їх  лексичним  значенням,  уживаністю  в 
тоти.  Рід  іменників:  чоловічий,  жіночий,  мовленні; визначати основні способи творення 
середній.  Іменники  спільного  роду.  Число  іменників;  правильно  відмінювати  іменники, 
іменників.  Іменники,  що  вживаються  в  обох  відрізняти  правильні  форми  іменників  від 
числових  формах.  Іменники,  що  мають  лише  помилкових;  використовувати  іменники  в 
форму  однини  або  лише  форму  множини.  мовленні,  послуговуючись  їх  виражальними 
Відмінки  іменників.  Відміни  іменників:  перша,  можливостями  
друга,  третя,  четверта.  Поділ  іменників  першої   
та другої відмін на групи. Особливості вживання 
та  написання  відмінкових  форм.  Букви  -а(-я),  
-у(-ю)  в  закінченнях  іменників  другої  відміни. 
Відмінювання іменників, що мають лише форму 
множини. Невідмінювані іменники в українській 
мові.  Написання  і  відмінювання  чоловічих  і 
жіночих імен по батькові  
4.2.. Прикметник 
Прикметник  як  частина  мови:  значення,  Розпізнавати  прикметники,  визначати  їх 
морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
прикметників  за  значенням:  якісні,  відносні  та  синтаксичну  роль;  розряди  прикметників  за 
присвійні. 
Якісні 
прикметники. 
Ступені  значенням; 
ступені 
порівняння 
якісних 
порівняння  якісних  прикметників:  вищий  і  прикметників;  основні  способи  творення 
найвищий,  способи  їх  творення  (проста  й  відносних 
і 
присвійних 
прикметників; 
складена  форми).  Зміни  приголосних  при  відмінювання 
прикметників; 
відрізняти 
творенні  ступенів  порівняння  прикметників.  правильні форми прикметників від помилкових 
Особливості 
відмінювання 
прикметників 
(тверда й м’яка групи)  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
4.3. Числівник 
Числівник  як  частина  мови:  значення,  Розпізнавати  числівники,  визначати  їхнє 
морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
числівників  за  значенням:  кількісні  (на  позна- синтаксичну  роль,  розряди  числівників  за 
чення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові.  значенням,  основні  способи  їх  творення, 
Групи числівників за будовою: прості, складні  й  відмінювання;  відрізняти  правильні  форми 
складені. 
Типи 
відмінювання 
кількісних  числівників від помилкових; добирати потрібні 
числівників:  
форми  числівників  і  використовувати  їх  у 
1) одинодна;  
мовленні; 
визначати 
сполучуваність 
2) дватричотири;  
числівників з іменниками  
3) від п’яти до двадцятитридцятьп’ятдесят 
... вісімдесят;  
4) сорокдев’яностосто;  
5) двісті – дев’ятсот;  
6) нультисячамільйонмільярд;  
7) збірні;  
8) дробові.  
Порядкові 
числівники, 
особливості 
їх 
відмінювання 
4.4. Займенник 
Займенник  як  частина  мови:  значення,  Розпізнавати 
займенники, 
визначати 
їх 
морфологічні 
ознаки, 
синтаксична 
роль.  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
Співвіднесеність  займенників  з  іменниками,  синтаксичну  роль,  розряди  займенників  за 
прикметниками 
й 
числівниками. 
Розряди  значенням,  основні  способи  їх  творення, 
займенників  за  значенням:  особові,  зворотний,  відмінювання;  відрізняти  правильні  форми 
присвійні, 
вказівні, 
означальні, 
питальні,  займенників  від  помилкових,  правильно 
відносні,  неозначені,  заперечні.  Особливості  їх  добирати  потрібні  форми  займенників  і 
відмінювання. 
Творення 
й 
правопис  використовувати  їх  у  мовленні.  Особливості 
неозначених і заперечних займенників  
вживання займенників у мовленні  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
4.5. Дієслово 
Дієслово  як  частина  мови:  значення,  морфоло- Розпізнавати 
дієслова, 
особливі 
форми 
гічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова:  дієслова,  безособові  дієслова;  визначати 
дієвідмінювані,  відмінювані  (дієприкметник)  і  загальне  значення  дієслова,  морфологічні 
незмінні  (інфінітив,  дієприслівник,  форми  на   ознаки,  синтаксичну  роль,  часи  й  способи 
-но, -то).  Безособові  дієслова.  Види  дієслів:  дієслів,  дієвідміни,  особливості  словозміни  
доконаний  і  недоконаний.  Творення  видових  кожної дієвідміни; використовувати один час і 
форм.  Часи  дієслова:  минулий,  теперішній,  спосіб  у  значенні  іншого;  основні  способи 
майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний,  творення дієслів, зокрема видових форм, форм 
наказовий.  Творення  форм  умовного  та  майбутнього  часу  недоконаного  виду,  форм 
наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І  умовного  та  наказового  способу  дієслів; 
та II дієвідміни.  Особові  та  числові  форми  відрізняти  правильні  форми  дієслів  від 
дієслів  (теперішнього  та  майбутнього  часу  й  помилкових. 
наказового  способу).  Родові  та  числові  форми   
дієслів  (минулого  часу  й  умовного  способу).   
Чергування  приголосних  в  особових  формах    
дієслів теперішнього та майбутнього часу. 
 
 
 
Дієприкметник  як  особлива  форма  дієслова:  Розпізнавати 
дієприкметники 
(зокрема 
значення,  морфологічні  ознаки,  синтаксична  відрізняти їх від дієприслівників), визначати їх 
роль.  Активні  та  пасивні  дієприкметники.  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
Творення  активних  і  пасивних  дієприкметників  синтаксичну  роль,  особливості  творення, 
теперішнього  й  минулого  часу.  Відмінювання  відмінювання;  відрізняти  правильні  форми 
дієприкметників.  Дієприкметниковий  зворот.  дієприкметників  від  помилкових;  добирати  й 
Безособові форми на -но, -то. 
комунікативно 
доцільно 
використовувати 
 
дієприкметники та дієприкметникові звороти в 
 
мовленні.  Особливості  вживання  активних 
 
дієприкметників у мовленні.  
 
 
Дієприслівник  як  особлива  форма  дієслова:  Розпізнавати  дієприслівники,  визначати  їх 

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
значення,  морфологічні  ознаки,  синтаксична  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
роль.  Дієприслівники  доконаного  й  недоко- синтаксичну  роль,  основні  способи  їх 
наного  виду,  їх  творення.  Дієприслівниковий  творення; 
відрізняти 
правильні 
форми 
зворот 
дієприслівників  від  помилкових;  правильно 
будувати 
речення 
з 
дієприслівниковими 
зворотами 
4.6. Прислівник 
Прислівник  як  частина  мови:  значення,  Розпізнавати 
прислівники, 
визначати 
їх 
морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди  загальне  значення,  морфологічні  ознаки, 
прислівників  за  значенням.  Ступені  порівняння   синтаксичну  роль,  розряди  прислівників  за 
прислівників:  вищий  і  найвищий.  Зміни  значенням,  ступені  порівняння  прислівників, 
приголосних  при  творенні  прислівників  вищого  основні  способи  творення  прислівників; 
та  найвищого  ступенів.  Правопис  прислівників  відрізняти  правильні  форми  прислівників  від 
на  -о, -е,  утворених  від    прикметників  і  помилкових; 
добирати 
й 
комунікативно 
дієприкметників. Написання прислівників разом  доцільно  використовувати  прислівники  в  мов-
і через дефіс. 
ленні 
4.7. Службові частини 
Прийменник як службова частина мови. Групи  Розпізнавати  прийменники,  визначати  їх 
мови  
прийменників  за  походженням:  непохідні  морфологічні  ознаки,  групи  прийменників  за 
(первинні)  й  похідні  (вторинні,  утворені  від  походженням  і  за  будовою;  правильно  й 
інших  слів).  Групи  прийменників  за  будовою:  комунікативно 
доцільно 
використовувати 
прості, складні й складені. Зв’язок прийменника  форми прийменників у мовленні  
з непрямими відмінками іменника. 
 
 
 
Сполучник  як  службова  частина  мови.  Групи  Розпізнавати  сполучники,  визначати  групи 
сполучників  за  значенням  і  синтаксичною  сполучників  за  значенням  і  синтаксичною 
роллю: 
сурядні 
(єднальні, 
протиставні,  роллю,  за  вживанням  і  будовою;  правильно  й 
розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні,  комунікативно 
доцільно 
використовувати 
способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясу- сполучники в мовленні  
вальні,  наслідкові).  Групи  сполучників  за   

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за   
будовою (прості, складні, складені)  
 
 
 
Частка як службова частина мови. Групи часток  Розпізнавати частки, визначати групи часток за 
за  значенням  і  вживанням:  формотворчі,  значенням 
і 
вживанням; 
правильно 
й 
словотворчі, модальні 
комунікативно 
доцільно 
використовувати 
частки в мовленні 
4.8. Вигук 
Вигук  як  частина  мови.  Групи  вигуків  за  похо- Розпізнавати  вигуки,  визначати  групи  вигуків 
дженням: непохідні й похідні. Значення вигуків.  за  походженням;  правильно  й  комунікативно 
Звуконаслідувальні слова  
доцільно використовувати вигуки в мовленні  
5. Синтаксис 
Завдання  синтаксису.  Словосполучення  й  Розрізняти 
словосполучення 
й 
речення, 
5.1. Словосполучення. 
речення  як  основні  одиниці  синтаксису.  сурядний  і  підрядний  зв’язок  між  словами  й 
Підрядний  і  сурядний  зв’язок  між  словами  й  реченнями; визначати головне й залежне слово 
частинами  складного  речення.  Головне  й  в  підрядному  словосполученні;  визначати 
залежне  слово  в  словосполученні.  Типи  поширені й непоширені словосполучення, типи 
словосполучень  за  морфологічним  вираженням  словосполучень  за  способами  вираження 
головного  слова.  Словосполучення  непоширені  головного слова  
й поширені  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
5.2. Речення 
Речення  як  основна  синтаксична  одиниця.  Розрізняти  речення  різних  видів:  за  метою 
Граматична  основа  речення.  Порядок  слів  у  висловлювання, за емоційним забарвленням, за 
реченні.  Види  речень  у  сучасній  українській  складом  граматичної  основи,  за  наявністю  чи 
мові:  за  метою  висловлювання  (розповідні,  відсутністю  другорядних  членів,  за  наявністю 
питальні 
й 
спонукальні); 
за 
емоційним  необхідних  членів  речення,  за  будовою,  за 
забарвленням (окличні й неокличні); за будовою  наявністю  чи  відсутністю  однорідних  членів 
(прості  й  складні);  за  складом  граматичної  речення,  вставних  слів,  словосполучень, 
основи (двоскладні й односкладні); за наявністю  речень, 
відокремлених 
членів 
речення, 
чи відсутністю другорядних членів (непоширені  звертання  
й  поширені);  за  наявністю  необхідних  членів 
речення  (повні  й  неповні);  за  наявністю  чи 
відсутністю 
ускладнювальних 
засобів 
(однорідних  членів  речення,  вставних  слів, 
словосполучень,  речень,  відокремлених  членів 
речення, звертання)  
5.2.1. Просте двоскладне  Підмет 
і 
присудок 
як 
головні 
члени  Визначати  структуру  простого  двоскладного 
речення 
двоскладного  речення.  Особливості  узгодження  речення,  способи  вираження  підмета  й 
присудка  з  підметом.  Способи  вираження  присудка (простого й складеного), особливості 
підмета.  Типи  присудків:  простий  і  складений  узгодження  присудка  з  підметом.  Уміти 
(іменний і дієслівний). Способи їх вираження.  
правильно 
й 
комунікативно 
доцільно 
використовувати прості речення  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
5.2.2.  Другорядні  члени  Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка  Розпізнавати  види  другорядних  членів  та  їх 
речення у двоскладному  як  різновид  означення.  Додаток.  Типи  обставин  типи 
й 
різновиди, 
визначати 
способи 
й 
односкладному  за  значенням.  Способи  вираження  означень,  вираження  означень,  додатків,  обставин,  роль 
реченні 
додатків,  обставин.  Порівняльний  зворот.  порівняльного 
звороту; 
правильно 
 
й 
Функції  порівняльного  звороту  в  реченні  комунікативно 
доцільно 
використовувати 
(обставина способу дії, присудок)  
виражальні  можливості  другорядних  членів 
речення в мовленні  
5.2.3. Односкладні 
Граматична  основа  односкладного  речення.  Розпізнавати  типи  односкладних  речень, 
речення 
Типи  односкладних  речень  за  способом  визначати  особливості  кожного  з  типів; 
вираження  та  значенням  головного  члена:  правильно 
й 
комунікативно 
доцільно 
односкладні речення з головним членом у формі  використовувати 
виражальні 
можливості 
присудка 
(означено-особові, 
неозначено- односкладних речень у власному мовленні  
особові,  узагальнено-особові,  безособові)  та 
односкладні речення з головним членом у формі 
підмета (називні). Способи вираження головних 
членів  односкладних  речень.  Розділові  знаки  в 
односкладному реченні  
5.2.4. Речення з 
Узагальнювальні 
слова 
в 
реченнях 
з  Розпізнавати  просте  речення  з  однорідними 
однорідними членами. 
однорідними  членами.  Речення  зі  звертанням.  членами,  звертаннями,  вставними  словами, 
Звертання  непоширені  й  поширені.  Речення  зі  словосполученнями, 
реченнями, 
вставними 
словами, 
словосполученнями,  відокремленими 
членами 
(означеннями, 
реченнями, 
їх 
значення. 
Речення 
з  прикладками, 
додатками, 
обставинами), 
відокремленими 
членами. 
Відокремлені  зокрема  уточнювальними,  та  правильно  й 
означення, прикладки – непоширені й поширені.  комунікативно 
доцільно 
використовувати 
Відокремлені  додатки,  обставини.  Відокремлені  виражальні  можливості  таких  речень  у 
уточнювальні  члени  речення.  Розділові  знаки  в  мовленні  
реченні з однорідними членами 

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
5.2.5.Складне речення 
Ознаки  складного  речення.  Засоби  зв’язку  Розпізнавати  складні  речення  різних  типів, 
простих речень у складному:  
визначати  їх  структуру,  види  й  засоби  зв’язку 
1) інтонація й сполучники або сполучні слова;  
між  простими  реченнями.  Добирати  й 
2) інтонація.  
конструювати складні речення, що оптимально 
Типи  складних  речень  за  способом  зв’язку  їх  відповідають конкретній комунікативній меті  
частин: 
сполучникові 
й 
безсполучникові. 
Сурядний  і  підрядний  зв’язок  між  частинами 
складного речення  
5.2.5.1. Складносурядне  Єднальні, протиставні та розділові сполучники в  Розпізнавати 
складносурядні 
речення, 
речення 
складносурядному  реченні.  Смислові  зв’язки  визначати  смислові  зв’язки  між  частинами 
між  частинами  складносурядного  речення.  складносурядного  речення;  комунікативно 
Розділові знаки в складносурядному реченні  
доцільно  використовувати  його  виражальні 
можливості в мовленні  
5.2.5.2. Складнопідрядне  Складнопідрядне речення, його будова. Головне  Розпізнавати 
складнопідрядні 
речення, 
речення 
й  підрядне  речення.  Підрядні  сполучники  й  визначати їх будову, зокрема складнопідрядних 
сполучні 
слова 
як 
засоби 
зв’язку 
у  речень 
з 
кількома 
підрядними, 
уміти 
складнопідрядному  реченні.  Основні  види  відображати  її  в  схемі  складнопідрядного 
підрядних  речень:  означальні,  з’ясувальні,  речення;  визначати  основні  види  підрядних 
обставинні  (місця,  часу,  способу  дії  та  ступеня,  речень,  типи  складнопідрядних  речень  за 
порівняльні,  причини,  наслідкові,  мети,  умовні,  характером  зв’язку  між  частинами.  Правильно 
допустові). Складнопідрядні речення з кількома  й  комунікативно  доцільно  використовувати 
підрядними,  їх  типи  за  характером  зв’язку  між  виражальні 
можливості 
складнопідрядних 
частинами:  
речень різних типів у процесі спілкування.  
1)  складнопідрядні  речення  з  послідовною 
підрядністю; 
2)  складнопідрядні  речення  з  однорідною 
підрядністю;  
3)  складнопідрядні  речення  з  неоднорідною 
підрядністю  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
5.2.5.3. Безсполучникове  Типи  безсполучникових  складних  речень  за  Розпізнавати безсполучникові складні речення; 
складне речення 
характером 
смислових 
відношень 
між  визначати  смислові  відношення  між  їх 
складовими частинами-реченнями:  
частинами-реченнями 
(однорідними 
й 
1) 
з 
однорідними 
частинами-реченнями  неоднорідними), 
особливості 
інтонації 
(рівноправними);  
безсполучникових складних речень. Правильно 
2)  з  неоднорідними  частинами  (пояснюваною  і  й  комунікативно  доцільно  використовувати 
пояснювальною). 
виражальні 
можливості 
безсполучникових 
Розділові знаки в безсполучниковому складному  складних речень у мовленні  
реченні.   
5.2.5.4. Складні  речення  Складні 
речення 
з 
різними 
видами  Визначати  структуру  складних  речень  з 
з 
різними 
видами  сполучникового й безсполучникового зв’язку  
різними 
видами 
сполучникового 
й 
сполучникового 
й 
безсполучникового  зв’язку;  правильно  й 
безсполучникового 
комунікативно 
доцільно 
використовувати 
зв’язку 
виражальні  можливості  речень  цього  типу  в 
мовленні  
5.3. Способи 
Пряма  й  непряма  мова.  Речення  з  прямою  Визначати  в  реченні  з  прямою  мовою  слова 
відтворення чужого 
мовою.  Слова  автора.  Заміна  прямої  мови  автора  й  пряму  мову,  речення  з  непрямою 
мовлення 
непрямою.  Цитата  як  різновид  прямої  мови.  мовою;  замінювати  пряму  мову  непрямою; 
Діалог  
правильно й доцільно використовувати в тексті 
пряму мову й цитати  
6. Стилістика 
Стилі 
мовлення 
(розмовний, 
науковий,  Розпізнавати 
стилі 
мовлення, 
визначати 
художній,  офіційно-діловий,  публіцистичний),  особливості 
кожного 
з 
них. 
Уміти 
їх основні ознаки, функції  
користуватися  різноманітними  виражальними 
засобами 
української 
мови 
в 
процесі 
спілкування  для  оптимального  досягнення 
мети спілкування  

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
7. Орфоеп

(  ія (
Відображення  вимови  голосних  (наголошених  і  Визначати  особливості  вимови  голосних  і 
  ( 
ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.  приголосних  звуків,  наголошувати  слова 
Відображення вимови приголосних звуків:  
відповідно до орфоепічних норм  
1) [дж], [дз], [дз′]; 
2) [ґ]; 
3) [ж], [ч], [ш], [дж]; 
4) груп приголосних (уподібнення, спрощення); 
5) м’яких приголосних; 
6) подовжених приголосних. 
Вимова слів з апострофом  
8. Орфографія 
Правопис  літер,  що  позначають  ненаголошені  Розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати 
голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в  їх  за  допомогою  правил;  правильно  писати 
групах  приголосних.  Сполучення  йо,  ьо.  слова  з  вивченими  орфограмами,  знаходити  й 
Правила  вживання  м’якого  знака.  Правила  виправляти  орфографічні  помилки  на  вивчені 
вживання  апострофа.  Подвоєння  букв  на  правила  
позначення  подовжених  м’яких  приголосних  і 
збігу  однакових  приголосних  звуків.  Правопис 
префіксів  і  суфіксів.  Позначення  чергування 
приголосних звуків на письмі. Правопис великої 
літери. Лапки у власних назвах. Написання слів 
іншомовного  походження.  Основні  правила 
переносу  слів  з  рядка  в  рядок.  Написання 
складних  слів  разом  і  через  дефіс.  Правопис 
складноскорочених  слів.  Написання  чоловічих  і 
жіночих  імен  по  батькові,  прізвищ.  Правопис 
відмінкових  закінчень  іменників,  прикметників. 
Правопис    н  та  нн  у  прикметниках  і 
дієприкметниках,  не з різними частинами мови. 
Особливості  написання  числівників.  Написання 

Назва розділу, теми 
Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ  Предметні уміння та способи навчальної діяльності 
і закономірностей 
окремо  (сполучень  прислівникового  типу), 
разом  і  через  дефіс  (прислівників,  службових 
частин мови, вигуків)  
9. Розвиток мовлення 
Загальне уявлення про спілкування й мовлення;  Уважно 
читати, 
усвідомлювати 
й 
за-
види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат  пам’ятовувати 
зміст 
прочитаного, 
мовлення;  монологічне  й  діалогічне  мовлення;  диференціюючи 
в 
ньому 
головне 
та 
усне  й  писемне  мовлення;  основні  правила  другорядне.  Критично  оцінювати  прочитане. 
спілкування. 
Тема 
й 
основна 
думка  Будувати  письмове  висловлювання,  логічно 
висловлювання. 
Вимоги 
до 
мовлення  викладаючи  зміст,  підпорядковуючи  його  темі 
(змістовність,  логічна  послідовність,  багатство,  й  основній  думці,  задуму,  обраному  стилю  та 
точність,  виразність,  доречність,  правильність).  типу 
мовлення, 
досягати 
визначеної 
Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні  комунікативної  мети.  Знаходити  й  виправляти 
засоби  зв’язку  речень  у  тексті.  Типи  мовлення  похибки  та  помилки  в  змісті,  побудові  й 
(розповідь,  опис,  роздум).  Структура  тексту  мовному  оформленні  власних  висловлювань, 
типу розповіді, опису, роздуму 
спираючись на засвоєні знання  
 
 

Українська література 
 
Назва розділу 
Зміст  літературного матеріалу (письменники, 
Предметні уміння та навички 
твори) 
1. 
Усна 
народна  Загальна  характеристика  календарно-обрядових  і  Уміти 
виділяти 
в 
літературних 
творах 
творчість 
соціально-побутових пісень. 
українського 
фольклору 
художні 
засоби, 
Тематика,  зміст,  образи  народних  балад  і  дум.  визначені шкільною програмою 
Історичні пісні «Зажурилась Україна», «Чи не той 
то хміль» 

Назва розділу 
Зміст  літературного матеріалу (письменники, 
Предметні уміння та навички 
твори) 
2.  Давня  українська  “Слово про похід Ігорів”. 
Визначати  місце  й  роль  письменника  в 
література 
Григорій  Сковорода.  «Всякому  місту – звичай  і  літературному 
процесі 
доби. 
Аналізувати 
права», «Бджола та Шершень». 
літературний твір чи його уривок. Знати основні 
Полемічна література. І. Вишенський 
теоретико-літературні 
поняття, 
передбачені 
програмою:  художній  образ  і  літературний  тип, 
прототип,  тема  та  мотиви,  ідея  художнього 
твору, проблематика та конфлікти в художньому 
творі;  композиція  художнього  твору,  сюжет  і 
його  елементи,  позасюжетні  елементи;  тропи: 
епітет,  постійний  епітет,  порівняння,  метафора, 
персоніфікація (уособлення), алегорія, метонімія, 
синекдоха,  гіпербола,  оксиморон;  символ;  доба 
Відродження, 
Реформація 
в 
українській 
літературі; бароко та його характерні риси 
3.  Література  кінця  Іван 
Котляревський. 
«Енеїда», «Наталка  Визначати  місце  й  роль  митця  в  літературному 
XVIII — початку XX  Полтавка». 
процесі  доби.  Аналізувати  літературний  твір  чи 
ст. 
Григорій Квітка-Основ'яненко. «Маруся». 
його 
уривок. 
Знати 
основні 
теоретико-
Тарас  Шевченко.  «Катерина», «Гайдамаки»,  літературні  поняття,  передбачені  програмою: 
«Сон» («У  всякого  своя  доля»), «Кавказ», «До  епос; новела, оповідання, повість, роман, епопея; 
Основ'яненка», «І мертвим, і живим...», «Заповіт»,  види  комічного:  гумор,  іронія,  сатира,  сарказм, 
«Мені однаково», «Ісаія. Глава 35». 
гротеск;  романтизм  і  його  ознаки,  жанрове 
Пантелеймон Куліш. «Чорна рада». 
розмаїття романтизму; реалізм, реалістичні течії 
Марко Вовчок. «Інститутка». 
другої  половини  ХІХ  ст.  в  українській 
Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я». 
літературі: 
побутово-просвітницький, 
Панас  Мирний.  «Хіба  ревуть  воли,  як  ясла  революційний  і  класичний    реалізм;  жанрові 
повні?». 
різновиди сучасної драми: власне драма, трагедія 
Українська драматургія другої половини  
та комедія; драматична поема; доба модернізму, 
 XІX ст. 
особливості 
українського 
модернізму, 
Іван Карпенко-Карий. «Хазяїн». 
модерністські  течії:  неоромантизм,  символізм, 

Назва розділу 
Зміст  літературного матеріалу (письменники, 
Предметні уміння та навички 
твори) 
Іван  Франко.  «Гімн», «Чого  являєшся  мені  у  імпресіонізм,  експресіонізм,  характерні  ознаки 
сні», «Мойсей». 
кожної  з  названих  течій,  їх  розвиток  в 
Ольга Кобилянська. «Людина». 
українській літературі 
Леся Українка. «І все-таки до тебе думка лине», 
«Contra spem spero», «Лісова пісня». 
Михайло  Коцюбинський. «Intermezzo», «Тіні 
забутих предків». 
Василь Стефаник. «Камінний хрест» 
4. Література XX ст.  Павло  Тичина.  «Арфами,  арфами», «Ви  знаєте,  Визначати  місце  й  роль  митця  в  літературному 
як липа шелестить».  
процесі  доби.  Аналізувати  літературний  твір  чи 
Володимир  Сосюра.  «Любіть  Україну», «Так  його 
уривок. 
Знати 
основні 
теоретико-
ніхто не кохав». 
літературні  поняття,  передбачені  програмою:  
Юрій 
Яновський. 
«Вершники» (новела  лірика,  ліричний  образ  і  ліричний  герой,  види 
«Подвійне коло»). 
ліричних  творів  за  тематикою:  філософська, 
Микола Хвильовий. «Я (Романтика)». 
патріотична,  громадянська,  пейзажна  й  інтимна 
Микола Куліш. «Мина Мазайло». 
лірика,  ліро-епічні  твори;  системи  віршування: 
Остап Вишня. «Мисливські усмішки».  
метрична,  силабічна,  тонічна  та  силабо-тонічна, 
Олександр Довженко. «Зачарована Десна», 
двоскладові  та  трискладові  стопи;  віршові 
«Україна в огні». 
розміри:  ямб,  хорей,  дактиль,  амфібрахій  та 
Андрій Малишко. «Пісня про рушник». 
анапест;  ознаки  класичного  сонета;  поетичний 
Василь  Симоненко.  «Лебеді  материнства», «Ти  синтаксис: 
інверсія, 
тавтологія, 
антитеза, 
знаєш, що ти – людина?» 
анафора; риторичні фігури: риторичне звертання 
Ліна Костенко. «Маруся Чурай». 
та риторичне запитання; алітерація й асонанс.  
Іван Драч. «Балада про соняшник».  
  
Дмитро Павличко. «Два кольори».  
Василь  Стус.  «На  колимськім  морозі  калина», 
«Сто років, як сконала Січ». 
Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном» 

Назва розділу 
Зміст  літературного матеріалу (письменники, 
Предметні уміння та навички 
твори) 
5. Твори українських  Іван Багряний. «Тигролови». 
Орієнтуватися  в  основних  стильових  тенденціях 
письменників-
Василь Барка «Жовтий князь» 
творчості  українських  письменників-емігрантів. 
емігрантів 
Улас Самчук. «Марія». 
Аналізувати літературний твір чи його уривок  
Євген Маланюк. «Сучасники», «Шевченко» 
6. Сучасний 
Загальний огляд, основні тенденції 
Знати особливості розвитку сучасної літератури: 
літературний процес 
основні літературні напрями, течії (угрупування, 
школи), 
їх 
представників. 
Визначати 
найхарактерніші 
особливості 
літературного 
процесу періоду  
 


Разместите кнопку на своём сайте:
TopReferat


База данных защищена авторским правом ©topreferat.znate.ru 2012
обратиться к администрации
ТопРеферат
Главная страница