Національна академія наук України




PDF просмотр
НазваниеНаціональна академія наук України
страница2/128
Дата конвертации03.10.2012
Размер1.59 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   128

Лише польовими військкоматами 1-го Українського фронту на 27 березня
1944 р. було залучено 75 709 осіб призовного віку з Волинської, Ровенської
і Тернопільської областей, 2-го Білоруського фронту – 8614 осіб, звичай-
ними військкоматами – 28265. 2-й Український фронт протягом березня –
квітня 1944 р. отримав з визволених районів України 300-тисячне попо-
внення6. На другу половину 1944 р. в кількох загальновійськових арміях чо-
тирьох Українських фронтів громадяни республіки становили від 50 до 80%
особового складу7.
Радянські мобілізаційні акції у краї наштовхнулися на відчутні пере-
шкоди. Керівництво ОУН і командування УПА наказали своїм пропаган-
дистським відділам і бойовим групам всіляко протидіяти спробам
обезлюднити Полісся, Волинь, Галичину, де вони дислокувалися. В одній
з підпільних летючок, датованій 30 березня 1944 р., наголошувалося:
«Московський імперіалізм хоче загнуздати наших українців мобілізацією.
А потім, маючи нас в руках, кинути в карних загонах на першу лінію, на
гарматне м’ясо, або морити голодом в таборах праці». Листівка закли-
кала брати до рук зброю і боротися за свободу й інтереси української
нації8.
Боївки СД, повстанські підрозділи підкріплювали ідеологічну роботу в
масах терористичними засобами, застосовуючи силу не лише проти пар-
тійно-радянського активу й військових комісарів, що здійснювали мобілі-
зацію, а й проти самих призовників, особливо добровольців. Так, в
інформації секретаря Станіславського обкому КП(б)У М. Слоня повідом-
лялося про напад упівців на охорону колони новобранців, яка прямувала до
м. Солотвин, в результаті чого всі 250 призовників поповнили повстанські
лави. У документі зазначалося, що через протидію націоналістів ухилилися
від призову в армію понад 15,5 тис. осіб9. В. Бегма інформував столичну
владу про те, що після початку мобілізації на Ровенщині мешканці багатьох
населених пунктів (зокрема Мізоч, Дермань, Білашов) масово відійшли в
ліси і не дали жодного призовника10. А в документі за підписом наркома
держбезпеки УРСР С. Савченка зазначалося, що до 20 березня 1944 р. до
військкоматів області прибуло всього 6 600 новобранців, у тому числі у
Здолбунівському районі – лише 18 із 700, а в Цуманському районі тільки в
чотирьох селах мобілізаційні органи недорахувалися близько 1 тис. при-
зовників, які пішли в розташування повстанської армії11. У Дрогобицькій
області підлягало призову 59 тис. осіб, з них уникли мобілізації майже 9 тис.
У деяких районах явка ледь сягала 35 %, у Ново-Стрілківському – 10%,
а решта відійшли в ліси. 42 мешканці с. Чернишов, 83 – Ляшки Долішні,
73 – Молдиничі разом з головами сільських рад вирішили розділити долю
повстанців замість того, щоб служити у Червоній армії12.
Від 25 квітня до 2 травня 1944 р. у Тернопільській області ухилялися
від мобілізації в лісах 2 551 потенційний призовник, у Станіславській
(від 3 до 14 травня) зафіксували 5 951 чол., які свідомо уникали призову13.
5

18 березня 1944 р. з м. Вишневець до Ямполя (Тернопільська обл.)
вирушили дві групи призовників. У с. Манів вони заночували, і в цей час
повстанці роззброїли загін супроводу, розпустивши новобранців зі словами:
«Ідіть по домівках і більш на призовний пункт не з’являйтеся, а коли хто
піде, того знищимо самого, а майно спалимо»14.
Пам’ятаючи сумний досвід радянізації 1939–1941 рр., краяни з недові-
рою ставилися до будь-яких заходів більшовицької влади та військового
командування. Щоб налагодити стосунки з місцевим населенням, пред-
ставники владних структур апелювали до найбільш впливової тут категорії
громадян – духовенства. Так, у Борщівському районі Тернопільщини від
9 до 18 червня 1944 р. добровільно з’явилося до військового комісаріату 848
чоловіків, які до того ухилялися від мобілізації, причому 279 з них привів
священик Никифоров із с. Бабенці15. Інколи панотці, потрапляючи в стано-
вище заручників, ставали провідниками лінії влади. Ілюстрацією цього
може бути сходка у с. Забороль Олександрівського району Ровенської обла-
сті, під час якої місцевий священик у своїй промові закликав до єднання
українського і російського народів, необхідності для завершення боротьби
проти гітлеризму з’явитися до райвійськкомату16.
Польське націоналістичне підпілля також намагалося протидіяти роз-
зброєнню «загонів самооборони», мобілізації поляків до Червоної армії
і встановленню радянської влади у «полуднево-всходніх кресах», які вони
вважали суто польською територією.
Цікаві спостереження за діями польських політичних кіл у галицькій сто-
лиці подано у звіті політичної референтури крайового проводу ОУН(Б) на
західноукраїнських землях (ЗУЗ) від 2 серпня 1944 р. «Про останні події й
ситуацію у Львові і на околицях». У документі вказувалося, що 17 липня
німці почали евакуацію, а вже наступного дня до міста почали масово при-
бувати поляки, «щоб було кому будувати тут Польщу». На вулицях вони не
приховували свого піднесеного настрою. Орган Союзу патріотів польських
газета «Гонор і Ойчизна» 19 липня 1944 р. закликала поляків залишатися на
місцях. 22–23 липня, у дні важких боїв на вулицях Баторія, Пілсудського,
Зеленій, на Галицькій та Маріїнській площах з’явилися відозви до поль-
ського населення із закликом засвідчити свою рішучість відстоювати поль-
ську державність у довоєнних кордонах. 24 липня на вулиці вийшли озброєні
члени організації «Орлєнта» – 80–150 осіб у цивільному одязі з біло-черво-
ними стрічками на рукавах. Польські мешканці вивісили біло-червоні
прапори на будинках, в тому числі на ратуші. Порядок у місті стала забез-
печувати жандармерія Армії Крайової. Поляки протестували проти прого-
лошення радянської влади на теренах Західної України й у Львові зокрема17.
Активність польських націоналістів викликала стурбованість радян-
ського керівництва, яке намагалося не втратити тут свій контроль. Згідно
з інформацією Львівського обкому КП(б)У від 3 жовтня 1944 р., певна ча-
стина польського населення, яка прагнула відновити Польщу у довоєнних
6
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   128

Похожие:

Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису Стефанчук Руслан Олексійович
Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки І техніки України
Національна академія наук України iconНаціональна  академія  наук  україни 
Нан  України  в 2007 р.  До  Щорічника  the National Academy of Sciences of Ukraine in the 
Національна академія наук України iconНаціональна  академія наук україни
Автографи на книжках з колекції рідкісних  видань Національної бібліотеки України 
Національна академія наук України icon  національна академія наук україни 
Конференція  «Лашкарьовські  читання»  проводиться  для  молодих  вчених  України  з  метою 
Національна академія наук України iconКиїв національна академія наук україни національний науково-природничий музей національної академії наук україни українське герпетологічне товариство інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена нану матеріали першої конференції

Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни

Національна академія наук України iconВ ы х о д и т   4   р а з а   в   г о д Киев Національна Академія медичних наук України Міністерство охорони здоров’я України Наукове медичне товариство геронтологів І геріатрів України
Государственное учреждение “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева намн украины”
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни  інститут історії україни 
А 69           Анотований  покажчик  дисертацій,  захищених  у  спеціалізованій  вченій  раді  Інституту 
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни
Софійського собору в ХІ ст.  
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни
Из наблюдений над текстом Киевской летописи  по Ипатьевскому списку 
Разместите кнопку на своём сайте:
TopReferat


База данных защищена авторским правом ©topreferat.znate.ru 2012
обратиться к администрации
ТопРеферат
Главная страница