Національна академія наук України




PDF просмотр
НазваниеНаціональна академія наук України
страница4/128
Дата конвертации03.10.2012
Размер1.59 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   128

цівник, Дрогобицьку – 31, Львівську – 89, Ровенську – 86, Тернопільську –
120, Станіславську – 129, Чернівецьку – 71, всього 507 осіб. 271 з них стали
секретарями райкомів партії, 42 – завідувачами організаційно-інструкторсь-
ких відділів, 127 – зайняли посади в радянських органах25.
Окрім партійно-радянської номенклатури на роботу в західні області рес-
публіки було направлено тисячі працівників вищої і середньої школи, уста-
нов культури, науки, охорони здоров’я, фахівців сільського господарства,
промисловості й транспорту.
Згідно з доповідною запискою Хрущова на адресу Сталіна (лютий 1945 р.),
здійснювати соціалістичні перетворення у краї мали 42 тис. кадрових ке-
рівників та спеціалістів управління у різних сферах життя. Протягом року
ця кількість зросла до 86 тис. Принагідно додамо, що в органах НКВС і
НКДБ нараховувалося 22 тис. штатних працівників26.
Місцеві кадри, які залучалися до роботи владних структур, становили
незначну частину: з 16 129 номенклатурних посад на початку 1946 р. місцеві
висуванці займали всього 2 097, тобто близько 13%, наприклад, у Волинській –
10,8, Львівській – 12,1, Ровенській – 12,6, Станіславській – 7,6%. Такий
низький відсоток пояснювався кількома причинами. Керівництво респуб-
ліки і цих областей «обережно» ставилося до місцевих симпатиків більшо-
вицького режиму, не довіряючи їм відповідальних посад. З іншого боку,
місцеві прихильники режиму не поспішали виявляти ініціативу, небезпід-
ставно побоюючись репресій з боку націоналістичного підпілля. Про те, що
попередження бойовиків про можливі покарання в разі підтримки заходів
нової влади не були порожнім звуком, свідчили численні факти. Так, від
часу звільнення Львівщини до серпня 1945 р. на посади в різних установах
й управлінських органах було висунуто 2 156 місцевих активістів, 150 з яких
боївки ОУН та підрозділи УПА викрали або фізично знищили27.
Щоб хоч якось убезпечити керівний склад партійно-радянського апарату,
ЦК КП(б)У спеціальною постановою від 10 травня 1944 р. санкціонував ви-
дачу керівникам персональної зброї (док. № 47). 4 тис. секретарів обкомів,
райкомів і міськкомів партії та комсомолу, їхніх заступників, зав. відділів і
секторів та інструкторів, голів обласних, районних і міських виконкомів, ке-
рівників інших державних органів отримали пістолети ТТ для самозахисту
(по 500 – у Тернопільській та Львівській, 450 – у Дрогобицькій, по 400 –
у Волинській, Ровенській, Станіславській, 200 – у Чернівецькій, 150 –
в Ізмаїльській28.
Утвердження радянської системи у краї не уявлялося без розгортання ме-
режі так званих громадських (а насправді – одержавлених) організацій. На
початок листопада 1944 р. були обсаджені 1605 з 1769 штатних посад у ком-
сомольських структурах. Для цього ЦК ЛКСМУ відрядив у Західну Україну
на внутрішньоспілкову й іншу роботу 2 392 посланців з інших районів рес-
публіки. До речі, з-понад 11 тис. членів ЛКСМУ, об’єднаних у 1 247 пер-
винних організаціях, лише 2 191 були місцевими29.
9

Основна маса партійців та комсомольців зосереджувалась у містах.
Оскільки села Волині і Галичини майже повсюдно перебували під впливом
повстанців та ОУН, у більшості випадків створити в них партійні й комсо-
мольські осередки протягом 1944–1945 рр. не вдалося, а ті, що виникли,
були малочисельними.
Одним з напрямів радянізації краю стало профспілкове будівництво. Во-
сени 1944 р. кілька профспілкових працівників, які прибули з центру, сфор-
мували оргбюро і низові профоргани у Дрогобичі, Львові, Луцьку, Ровно,
Чернівцях. Протягом жовтня-листопада спеціальна бригада ЦК спілки пра-
цівників державних установ Півдня створила оргбюро у Станіславській,
Ізмаїльській, Тернопільській областях. На початку 1945 р. ВЦРПС і ЦК
галузевих спілок відрядили в західні області 41 відповідального праців-
ника. Навесні того ж року в регіон прибула бригада ВЦРПС і 25 профспіл-
кових кадрів для налагодження роботи обласних комітетів профспілок30.
Серед найбільших профоб’єднань у виробничій сфері були спілка заліз-
ничників Західної України, що мала 38 тис. членів (57 % зайнятих у га-
лузі)31, а також спілка нафтовиків. А всього на кінець війни у західних
областях 238 тис. робітників та службовців з 346,5 тис. були членами про-
фесійних осередків32.
Партійні, комсомольські та профспілкові організації стали основними
провідниками політики центру на місцях, налагодження соціалістичних
форм господарювання, позаекономічного стимулювання праці. Крім того,
здебільшого по їхній лінії здійснювалися широкомасштабні, агітаційно під-
кріплені акції, спрямовані на «зміцнення обороноздатності країни». Зазви-
чай такі кампанії ідеологічний апарат приписував «ініціативі мас» знизу,
однак насправді вони скеровувалися з центру й обставлялися відповідною
атрибутикою (урочистою передачею військової техніки радянським воїнам,
вдячними листами Сталіна, публікаціями у пресі тощо). Режим всіляко ви-
користовував бажання людей якомога швидше закінчити війну, побачитися
з рідними і близькими, які перебували на полях битв.
У лютому 1945 р. ЦК профспілки працівників нафтової промисловості
Центру й Півдня спеціальною постановою закликав підтримати почин
вінницьких і житомирських робітників, які збирали гроші на будівництво
танкової колони. Вирішено було зібрані кошти передати на виготовлення
не лише машин для танкової колони, а й літаків для авіаційної ескадрильї
«Нафтовик». Найбільший внесок зробили нафтовики Дрогобицької області –
2 млн 200 тис. крб.33 Танкова колона «Радянська Львівщина» була споруд-
жена на кошти в сумі 145 тис. крб., зібрані комсомольцями області34.
На перераховані грошові внески виготовлено бойові машини для танкової
колони та авіаескадрилій «Радянська Дрогобиччина», «Радянський Львів»,
«Від трудящих Станіславщини», «Селяни Тернопільщини» та ін. Лише від
1944 до 1945 р. надходження до «Фонду оборони» у Дрогобицькій і Стані-
славській областях становила 45 млн крб.35
10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   128

Похожие:

Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису Стефанчук Руслан Олексійович
Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки І техніки України
Національна академія наук України iconНаціональна  академія  наук  україни 
Нан  України  в 2007 р.  До  Щорічника  the National Academy of Sciences of Ukraine in the 
Національна академія наук України iconНаціональна  академія наук україни
Автографи на книжках з колекції рідкісних  видань Національної бібліотеки України 
Національна академія наук України icon  національна академія наук україни 
Конференція  «Лашкарьовські  читання»  проводиться  для  молодих  вчених  України  з  метою 
Національна академія наук України iconКиїв національна академія наук україни національний науково-природничий музей національної академії наук україни українське герпетологічне товариство інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена нану матеріали першої конференції

Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни

Національна академія наук України iconВ ы х о д и т   4   р а з а   в   г о д Киев Національна Академія медичних наук України Міністерство охорони здоров’я України Наукове медичне товариство геронтологів І геріатрів України
Государственное учреждение “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева намн украины”
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни  інститут історії україни 
А 69           Анотований  покажчик  дисертацій,  захищених  у  спеціалізованій  вченій  раді  Інституту 
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни
Софійського собору в ХІ ст.  
Національна академія наук України iconНаціональна академія наук україни
Из наблюдений над текстом Киевской летописи  по Ипатьевскому списку 
Разместите кнопку на своём сайте:
TopReferat


База данных защищена авторским правом ©topreferat.znate.ru 2012
обратиться к администрации
ТопРеферат
Главная страница